нелюбов-це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися або лізти з обіймами. Не можна розповідати про свої переживання – це дурниці, а не переживання. Не можна щось просити-треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це?

Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п’ять-це взагалі старість. І нічого так вбиратися в такому поважному віці.

Нелюбов — коли не лають особливо, але і не хвалять. Недобачати. Коли незручно їсти при близькій людині-він може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли приберешся і квіточки в вазочку поставиш.

Нелюбов — коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок, сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не вилиці, не ной, не реви — смирно сиди і чекай. Коли не заступаються і кажуть: “сам винен!» – це нелюбов.

Коли нічого не дарують — нелюбов. Коли шкода грошей на тебе — це нелюбов. Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, із заздрості, наприклад. І можна піти або здачі дати. А не люблять-просто так. Хоча кажуть: “та люблю я тебе, тільки відв’яжися, знову ти за своє!». Ось це і є-нелюбов. І від неї вмирають. Особливо старі, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі.

Нелюбов робить людину боязким, незграбним, затиснутим і некрасивим; він боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати… Тут нічого не поробиш; якщо є сили — треба йти хоч з вузликом на паличці. Або хоча б ясно зрозуміти-це нелюбов. Не любов.