Цікаві факти

8 цікавих фактів про сновидіння

4 тижні тому

Один з ознак високого інтелекту – це лінь…

02.06.2018

Найцікавіші факти про випускання повітря …

14.05.2018

Наш мозок настільки загадковий, що не вистачить і тисячі років, щоб вивчити всі тонкощі його роботи і пояснити його неймовірні можливості. Чи бувало таке, що у Вас раптово виникало відчуття незручності або легке поколювання в потилиці?

 

Ці відчуття змушували Вас озирнутися по сторонах і «ідентифікувати» загрозу. Насправді, такі явища – результат сприйняття нашим мозком чужого погляду.

«Далеко не всі сприйняття людини забезпечують його органи почуттів, — пише соціальний психолог Ілан Шрира. – У головному мозку також є особливі «системи» сприйняття. Ця концепція може здатися заплутаним, але насправді вона має сенс: адже відчуття чужого погляду слід розглядати як прояв інстинкту виживання».

Деякі ссавці можуть безпомилково визначити, коли на них дивляться інші тварини. Але людська «система виявлення погляду» особливо добре «працює» на відстані. Адже коли на Вас хтось дивиться, Ви ж точно визначити, в якому напрямку слід «шукати».

Ця «система виявлення» дуже чутлива, коли хтось дивиться на Вас прямо. Проведені дослідження це підтвердили: певні клітини мозку починають активізуватися, коли це відбувається.

«Здатність людей сприймати чужий погляд свідчить про те, що людина соціальна істота, яке здатне спілкуватися не тільки за допомогою мови, вербальних, паравербальных і невербальних засобів, але і з допомогою інстинктів, — говорить Колін Кліффорд, доктор психологічних наук з Університету Сіднея. – З одержаних нами результатів випливає, що людський мозок виконує багато роботи, про яку ми навіть не замислюємося. Адже кожен раз, коли Ви стикаєтеся з дискомфортом від чийогось погляду, Ви не розумієте, як відчули його».


Коли Ви «ловите» на собі чийсь погляд, Ви намагаєтеся знайти його «автора». І як тільки Ви виявляєте» людини, тут же включаються інші механізми: мозок аналізує відстань до «спостерігача», положення тіла, голови, очей, його руху і, звичайно, можливі загрози. Все це відбувається за частки секунди. Важливу роль у процесі відіграє і периферійний зір, який забезпечує інформацію про навколишнє середовище в момент «потенційної загрози».

Дивним є той факт, що в результаті дослідження доктора Кліффорда стало відомо, що в темний час доби здатність до виявлення «спостерігача» значно притупляється. Крім того, в світлий час доби, особливо влітку, відшукати «автора» погляду складніше: респонденти у 46 % випадків не змогли знайти «потрібного» людини в умовах, коли більшість оточуючих були в сонцезахисних окулярах. Таким чином містер Кліффорд прийшов до висновку, що в ситуаціях, коли ми не впевнені, де знаходиться людина-«спостерігач», наш мозок повідомляємо про таких ситуаціях неприємними відчуттями тільки в разі наявності можливості потенційного взаємодії.

«Прямий погляд може сигналізувати панування або загрозу, а якщо Ваш мозок сприймає чужий погляд саме як загрозу, він «спрямовує» Вас на пошуки «спостерігача», — говорить доктор Кліффорд. – А коли Ви відчуваєте загрозу, Ви ж не хочете випустити з уваги її джерело? Тому в даному випадку описану реакцію мозку на чужий погляд можна назвати проявом інстинктів самозбереження та виживання».