Цікаві факти

Ашхабадский аеропорт або перлина Сходу

24.08.2017

Незвичайні питні фонтанчики

26.07.2017

Африканка племені Хімба в сучасній супермаркеті

09.06.2017

У всьому світі рабство скасовано. Однак існує країна, в якій рабство процвітає. Ця країна – Мавританія.

Рабам – робота, господарям – дохід.

Дану область захопили приблизно тисячу років тому араби-бербери. З тих пір негри – корінні жителі Африки – були у владі загарбників. Отже, кожна сім’я має кілька рабів – харатинов. Варто відзначити, що харатіни передаються по спадку у знатних родинах. Доручають Рабам найрізноманітнішу роботу: від догляду за худобою до будівництва. Один раб господаря обходиться приблизно в 15$ в місяць. Підприємливі господарі мають на харатинах непоганий дохід.

Найпоширенішою роботою для рабів у місті є продаж води. У Мавританії тільки 40% всіх споруд мають доступ до водопроводу, а нестерпна спека розпалює жагу. Від сходу сонця до пізньої ночі можна побачити рабів з бочками. Такий бізнес, до речі, приносить непоганий дохід: за один день 10 – 15 доларів (для цих місць великі гроші).

Рабство в подарунок.

Не тільки раби, але і саме рабство передається в Мавританії у спадок. Якщо діти рабів народжуються в сім’ї господаря, то вони автоматично належать йому, як і батьки. Рабами розпоряджаються на свій розсуд: їх дарують, продають на ринках, або ж віддають як придане нареченої. Чим більше у чоловіка рабинь — наложниць, тим багатшими та впливовими він вважається.

На всю країну налічується приблизно 600 тисяч рабів, а це майже 20% всього населення. Хоча офіційно рабовласництво заборонено, в країні мати раба – норма, це ж відноситься і до примусової праці. У поліцію надходять повідомлення про пособництві рабовласництва. Навіть у в’язниці саджають представників недержавних організацій. Ще влада заборонила вживати в ЗМІ слово «раб». Але, по суті, нічого не змінюється. Історії відомий лише один випадок, в якому рабовласник поніс відповідальність за свої діяння.

Закони тільки на папері…

Перша спроба скасувати рабство здійснилася в 1905 році. Конституція в Мавританії вступила в силу в 1961 році. У ній також вказувався закон про скасування рабства. Але це тільки на папері. Все залишилося як і раніше. Муктар Ульд Дадда знову підняв питання про скасування рабства в 1078 році. Але в цей час почався військовий переворот, і з’явилися важливіші справи. Листопад, 1981 рік. Уряд створив указ, який дарував свободу рабам. От тільки закон був явно «недопрацьований»: у ньому було відсутнє покарання за недотримання цього закону. У 2007 році президентом Мавританії став Сиди Ульд Шейха Абдаллахі. Хоча берберська еліта намагалася цьому перешкодити. Новоспечений президент тут же взявся за порядок. Так з’явилося на світ суворе покарання за работоргівлю. Порушника могли замкнути в тюрму на 10 років і накласти штраф від 2000 до 4000 доларів. Але, як і раніше, це всього лише папір…

Раби не бажають свободи.

Еліта не хотіла самостійно виконувати брудну роботу і почалися бунти. Це дало початок перевороту в Мавританії. Вся влада тепер у військових. За п’ять років жодного людини не притягнули до відповідальності за порушення чинного закону. А найцікавіше, що раби особливо за свою свободу і не борються. Адже цілими поколіннями раби працювали на одну і ту ж сім’ю. До речі, раби свято вірять, що якщо вони будуть слухняними своїм господарям, то після смерті їхні душі потраплять у рай. Та й куди може піти раб, який отримав свободу? Роботи немає, а якщо до іншого господаря в найми, то там і своїх вистачає. Рівень безробіття в країні 30%, а бідності – 40%. Так що свободу можна порівняти зі смертю від голоду.